Методи критичного мислення

Методи критичного читання, 
які можна використовувати під час роботи з підручником:

«Читання тексту з позначками»
В основу цього методу покладено читання тексту зодночасним маркуванням окремих його частин спеціальними позначками на полях і заповненням таблиці.
Така робота дає можливість:
вчителю:
ü  створити на уроці клімат, який відповідає активній навчальній діяльності;
ü  перевірити рівень попередніх знань кожного учня і рівень засвоєння нового матеріалу;
ü  перевірити, як учні самостійно виконали домашнє завдання;
учням:
q  навчитися читати вдумливо;
q  виділяти ключові поняття;
q  класифікувати отриману інформацію;
q  формулювати своїми словами думки автора;
q  оцінювати інформацію;
q  побачити, що кожний сприймає одну й ту саму інформацію по-різному.
Щоб організувати діяльність, треба:
1)      Написати позначки на дошці й пояснити, що вони означають:
«+» (плюс) — знайома інформація;
 « - » (мінус) — нова для вас інформація;
«?» (знак питання) — інформація, що здивувала вас і викликає інтерес, але інформації недостатньо і ви хочете дізнатися про це більше.
2)      Дати учням завдання прочитати текст і зробити подібні позначки на полях підручника. На кожний абзац тексту по 1-2 позначки.
3)      Після читання запропонувати учням класифікувати інформацію і заповнити таблицю в зошитах.
4)      Обговорити результати роботи у класі.
Ця стратегія потребує певного часу, але учні більш глибоко вивчають текст підручника, навчаються класифікувати інформацію. Критеріями класифікації є самі позначки. Під час обговорення учні навчаються формулювати свої висновки щодо інформації. Цю стратегію слід вводити в класі, але з часом її можна давати як домашнє читання. Вчитель може перевірити таблиці в зошитах, може запитати про використання будь-якої позначки. Важливо, щоб діти ставили всі позначки, тому що коли вони ставлять «+», то визначають, що вони вже знають з цієї теми, а коли ставлять «-», то бачать, чого дізнались. Позначка «?» особливо цікава, тому що вона спонукає учнів до пошуку додаткової інформації в інших джерелах.

«Читання з маркуванням тексту»
Цей метод є вдосконаленням попереднього. Він передбачає читання тексту з метою знайти певну інформацію і позначити на полях кожний тип інформації спеціальними символами.
Це дає можливість:
вчителю:
ü відібрати і відпрацювати всі програмні вимоги до навчального матеріалу на уроці;
ü допомогти учням навчитися цілеспрямовано і самостійно працювати з джерелом інформації;
учням:
q  визначити чіткі цілі для роботи з джерелом інформації;
q  знайти потрібну інформацію;
q  бути здатними використати потрібну інформацію в подальшому.
Щоб організувати діяльність, треба:
Учителю визначити, яку інформацію учні повинні знайти у підручнику. Кожному типу інформації придумати певний символ (можна пропонувати самим учням зробити це). Символи виписати на дошці. Чітко пояснити учням, що вони повинні знайти у тексті. Пропонувати учням прочитати текст і промаркувати його. Поки діти читають, учитель може накреслити на дошці таблицю для обговорення результатів. У дужках ставляться символи, якими користувалися під час маркування.
Провести обговорення результатів читання і заповнення таблиці.

«Читання в парах / узагальнення в парах»
            Цей метод розрахований на читання тексту в парах і є особливо ефективним, коли текст складний для розуміння або перевантажений фактичним матеріалом.
Це дає можливість:
вчителю:
ü  залучити учнів до уважного читання важкого тексту;
ü  впливати на правильне розуміння тексту та корегувати помилки;
ü  допомагати у формулюванні запитань;
учням:
q  уважно і вдумливо читати текст, зосереджуватись на його змісті;
q  розвивати вміння стисло формулювати (узагальнювати) своїми словами свої думки щодо розуміння тексту;
q  працювати з партнером, уважно слухати один одного, ділитися міркуваннями; спільно відповідати за результати навчання.
Щоб організувати діяльність, треба:
Вчителю обрати текст, розбити його на короткі частини.
Об'єднати учніву пари і дати чіткі пояснення, що вони повинні будутьробити:«Кожний член пари буде виконувати дві ролі: доповідача і респондента. Доповідач — уважно читає вголос абзац та узагальнює його зміст, тобто стисло своїми словами розповідає основну ідею. Респондент — теж читає текст, а потім уважно слухає доповідача і ставить йому два запитання, які прояснюють зміст тексту. Потім вони повинні помінятися ролями, тобто доповідач стає респондентом, і навпаки, коли вони працюють над другим абзацом». Коли пари виконують цю роботу, кілька учнів називають вголос свої запитання.

«Читаємо та запитуємо»
Цей метод передбачає читання тексту в парах та формулювання запитань до ключових понять тексту. Він складніший, ніж попередній. Дає можливість:
вчителю:
ü  опрацювати програмні поняття;
ü  оцінити за один урок усіх учнів;
ü  організувати самостійну роботу учнів з текстом, коригувати самостійну роботу учнів.
учням:
q  навчитися самостійно працювати з друкованим джерелом інформації;
q  знаходити ключові поняття;
q  формулювати запитання;
q  працювати з партнером.
Щоб організувати діяльність, треба:
Об'єднати учнів у пари та організувати читання тексту по абзацах. Після цього вони мають обговорити, які ключеві поняття слід виписати на полях тексту, і виписують їх. Перший учень формулює запитання, використовуючи поняття, що виписані.
Другий учень відповідає на кожне запитання. Якщо перший учень погоджується з відповіддю, вони записують запитання і відповідь на аркуші паперу. Потім вони міняються ролями. Процес повторюється, доки текст не буде прочитаний.
Організувати обговорення написаних ключових понять, запитань і відповідей у загальному колі. Якщо треба, вчитель може скоригувати обговорення.
У процесі самостійної роботи учнів учитель пересувається по класу й уважно слухає, що запитують і що відповідають учні. Запитання, що формулюють учні, мають бути схожі на контрольні, до яких учні звикли під час тематичного оцінювання.


«Взаємне навчання»
          Цей метод передбачає читання тексту в групі й виконання кожним її членом ролі вчителя, який керує процесом читання.
Стратегія дає можливість
:
вчителю:
ü організувати самостійну групову роботу учнів;
ü формувати в учнів навички розуміння тексту й застосування отриманих знань;
учням:
q  навчаючи інших, навчатися самому;
q  використовувати свої навички читання, узагальнення, знаходження головних ідей у тексті та взаємозв'язку між ними;
q  формулювати запитання;
q  відповідати на запитання своїх партнерів по роботі;
q  організовувати роботу групи.
Щоб організувати діяльність, треба:
Об'єднати учнів у групи по чотири особи та ретельно пояснити, що вони по черзі будуть виконувати роль учителя, який повинен: прочитати текст; дуже стисло підсумувати основні ідеї (смисл) абзацу; поставити запитання про зміст абзацу;
пояснити, що було не зрозуміло (відповісти на можливі запитання); зробити припущення, про що йтиметься у наступному абзаці.
Спочатку вчитель демонструє, як відбуватиметься робота на першому абзаці. Після демонстрації слід провести обговорення, чи всі зрозуміли, що відбувалося, чи всі визначили для себе виконання всіх 5 завдань. Далі групи працюють самостійно, але після кожного етапу слід датиможливість одній з груп презентувати свою роботу і прокоментувати її. Після того як усі етапи прокоментовані, учні можуть працювати самостійно.

«Спрямоване читання»
Метод передбачає самостійне читання («про себе»), постановку запитання та обговорення змісту.
Дає можливість:
вчителю:
ü  спрямувати читання учнів з допомогою запитань;
ü  заохотити учнів до формування своїх точок зору;
ü  сприяти проведенню дискусії;
учням:
q  розуміти текст;
q  виділяти з нього ключові поняття;
q  презентувати спільні результати;
q  відповідати на запитання високого рівня;
q  міркувати над прочитаним;
q  аналізувати отриману інформацію.
Щоб організувати діяльність, треба:
  Запропонувати учням прочитати текст; знайти значення нових слів і незрозумілих виразів; визначити про яку історичну подію, явище чи персонажа йде мова;визначити в тексті історичного джерела: що важливо? що потрібно запам’ятати? про що довідалися вперше? що було незвичайним, несподіваним? запропонувати учням скласти запитання дотексту, починаючи їх словами «чому», «з якою метою», «як»; провести колективне обговорення виконаної роботи. Дати учням можливість визначити своє ставлення дотексту історичного джерела, використовуючи при цьому такі слова:
4  Це вірно, тому, що…
4  Я впевнений(а) у тому, що…
4  Я добре знаю, що…
4  Я думаю інакше, тому що…
4  Я переконаний(а) у цьому, тому що…
4   Я сумніваюся у цьому, тому що
4  Я не згодний(а) з цим , тому що…

«Запитання до автора»
Метод передбачає організацію процесу читання тексту як розмову з автором.
         Дає можливість:
вчителю:
ü спонукати учнів до активної пізнавальної діяльності в процесі читання;
ü ставити запитання, які спонукають учнів думати й акцентувати увагу назначенні, а не на простому пошуку інформації.
учням:
q  у процесі читання ставити запитання автору, налагодити з ним зв'язок, зрозуміти, як цей текст був написаний;
q  бути активними в процесі читання; більш глибоко розуміти зміст.
Щоб організувати діяльність, треба:
Вчителю, перед тим як давати текст учням, прочитати його і виділити ідеї, які можуть бути складними для розуміння;
спланувати зупинки в тексті на цих місцях; сформулювати свої запитання на той випадок, якщо учні не зможуть цього зробити.
Далі робота організовується як у «Спрямованому читанні», але учні повинні ставити власні запитання до автора, які виникли у них у процесі читання. Запитання можуть стосуватись сюжету, персонажів, ідеї твору, точки зору автора.

«Щоденник подвійних записів»
Метод передбачає уважне читання тексту з нотатками. Дає можливість:
вчителю:
ü  формувати у себе толерантне ставлення та повагу до думок та життєвого досвіду учнів;
ü організувати дискусію у формі розмови.
учням:
q  міркувати над текстом;
q  дискутувати;
q  викладати власні думки на папері;
q  ставити собі запитання під час читання;
q  пов'язувати власний життєвій досвід зі шкільним матеріалом.
Щоб організувати діяльність, треба:
Вчителю дати інструкції учням: провести вертикальну лінію на аркуші паперу; під час читання ліворуч записати, яка подія або персонаж їх вразив , а праворуч — написати коментар до цього (Що саме їх вразило? Які думки викликало? Які запитання виникли? тощо). Дати учням час на читання і занотовування, запропонувати учням поділитися своїми коментарями. Після цього можна спитати клас: «У кого є саме ці записи? У кого інші?». Задля підтримки дискусії можна поставити і запитання: Чому саме ця цитата зацікавила? Які думки вона викликала?





1 коментар: